Україна моєї мрії

Автор: Роман Ільченко Дата: . Категорія: Блог "Цвіт Нації"

Нещодавно пройшов міжнародний конкурс письмових творчих робіт «Україна моєї мрії», який був організований спільно Європейською Асоціацією Українців (Брюссель) і Центром Розвитку Суспільства (Київ) за підтримки Благодійного фонду Богдана Гаврилишина.  Основною метою Конкурсу було спонукати українців до стратегічного мислення, до планування своїх перспектив і майбутнього України. У зв’язку з чим, хочу з Вами поділитися радісною новиною, я став переможцем даного конкурсу! :) На прохання друзів, хочу надати можливість ознайомитися з моєю роботою...

Україна моєї мрії, або 10 хвилин життя з майбутнього.

Сонце пробилось крізь жалюзі.
Будильник розривається на всю кімнату. Почулися звуки від ходи дочки Марії… Скрип двері… знов «ляп, ляп, ляп…» … будильник виключився. І голос: «Татку.., татку… ку… ку…» маленькі пальченята почали розсувати  віки моїх очей… Сонце трохи засліпило. Я повернувся на другий бік… Але малеча не зупинялася, і перебравшись через мене, почала знов намагатися відкрити мені очі. Тут і дружина прокинулася… Марійка крикнула: «Давай зробимо Сім’ю!!!» (це такий сімейний ритуал, коли ми всі обіймаємося і намагаємося одночасно всіх поцілувати) «тільки давайте ще й Єгора візьмемо, він же теж  уже сім’я, цілих п’ять місяців», і засміявшись почала стрибати на ліжку, співаючи «Несе галя воду, коромисло гнеться». Я з думкою «і де ж у дітей стільки енергії береться» потягуючись направився до ліжечка Єгора, щоб взяти його для ранішньої церемонії єднання.

Обнявшись і націлувавшись, Маруська весело закричала: «Атгранкціони, палавози   і батут!!!  Татку!!! Ти обіцяв!!!». І строго так хитаючи пальцем: «Чоловік завжди тримає своє слово!!!». Я посміхнувся: «звичайно ж підемо, який суботній день без атракціонів?».
Наливаючи склянку води подумалось… «а колись, щоб чистої  води напитися треба було їхати  до бабусі у село. У неї в криниці просто кришталева вода. А тепер і у нас  у багатоповерховому будинку з крану тече чиста водичка. Добре, що у влади стало розуму реорганізувати систему водопостачання»1 .» Чомусь згадалося як у дитинстві намагаючись відремонтувати кран у ванні,  я зірвав гайку і вчинив «вселенський потоп» у себе в дома , згадався п’яний сантехнік дядя Вова, згадався засмучений батько…, добре що був перший поверх… Зараз п’яного сантехніка вже не зустрінеш. Цікавий факт, сьогодні сантехнік вважається досить престижною професією, і звучить досить гучно: Інженер. заробітна плата на рівні з заробітною платою фахівців у сфері фінансів. І навіть є переваги: щоб працювати у сфері фінансів, потрібно навчатися 6 років, з яких 3 роки майже неоплачуваної практики. А щоб стати сантехніком – 9 класів навчання у школі + 2 роки навчання у пофколеджі та рік практики. І це ж не та професія 90-х років, коли ти по вуха у лайні колупаєшся з іржавими столітніми трубами. А тут тобі і спец одяг, яким забезпечує компанія, і спец обладнання, і соцпакет, в який включено медичне страхування і оплачувана відпустка, і підвищення кваліфікації і ще багато бонусів.

Прогулюючись у напрямку парку, мене чомусь потягнуло на спогади… Дивлячись на дружину, на сина, на дочку мене переповнювало щастя. О так живеш і не бачиш його, а тут зупинився на мить – і відчув, побачив, осмислив, глянув у перед і зрозумів – Я щасливий. І найбільшим щастям у цю мить, було розуміння, що так буде завтра, післязавтра, через місяць, через рік, через 10, 15, 20 років, а там будуть онуки і того щастя буде ще більше. Мурахи пробіглись по спині… Ще зовсім недавно, я з жахом розумів, що немає завтра, немає «через місяць», є вічне сьогодні. Веселе, сумне, бурхливе, сіре, більше тривожне, трохи щасливе, але сьогодні… Завтра не було, я перевіряв, було лише сьогодні. Тоді, чомусь навіть не було страху, була якась надривна втома… Я мовчки кричав, з великим трудом видавлюючи посмішку для дружини, намагаючись сховати очі. Ми хотіли дітей, ми хотіли власний будинок, собаку, кота та повітряного змія.  А я мовчки кричав, розуміючи, що мені треба заплатити комунальні платежі до двадцятого числа, бо з 20-го  за несвоєчасну сплату вони стануть на 30% дорожчі, а в мене не копійки в кармані і сьогодні 21-е. А я стою посміхаюся, кажу їй «Сонце, все буде добре, знайдемо, розплатимося, прорвемося. Ти ж знаєш. Я вірю, Я знаю – все буде гаразд» , обнялися…, цілуємося…, а я кричу. А вона відчуває, но не каже, бо розуміє. А я кричу і не вірю. Але чомусь знаю – все буде гаразд!

Тоді як раз, тільки почав зароджуватися новий молодіжний рух, рух простих людей, простих смертних. «Цвіт нації» (так вони себе назвали), була підпільна студентсько-молодіжна організація свідомих громадян. На той час було важко говорити уголос про незадоволеність політикою тої влади. Тоді почалися репресії, почалися переслідування. Через придумані звинувачення , в нічому неповинних людей саджали за грати прив’язуючи до них клеймо «злочинець», руйнували їх сім’ї, забирали останнє. Тоді особисто мене нудило від політики, від політиків, від їх дач, яхт, «пароходів» та «самальотів».  Телевізор неможливо було дивитися, безглузді зомбовані  передачі наповнювали мозок нормальних людей незрозумілим лайном перетворюючи їх у сіру масу слухняних рабів. Тоді, обнявши дружину та намагаючись заглушити внутрішній крик та перевести внутрішню увагу на передачу про «незрозуміло що», я зрозумів – я зрозумів, що треба закінчувати, мріяти, треба закінчувати думати, ТРЕБА ДІЯТИ!

Наклеївши листок з надписом «зомбоящик» на телевізор, я заборонив його дивитися. Тепер ми його використовували тільки для перегляду класичних фільмів на DVD. Я почав шукати однодумців через Інтернет, і натрапив на спільноту «Цвіт нації», тоді їх було тільки 15. В процесі спілкування мене прийняли в лави. Тоді, це була лише віртуальна країна мрій, ми придумували новий світ, світ де всі щасливі. Так народилася нова країна, альтернатива реальності – «Імперія позитиву». Її громадянином міг стати будь-хто, це були менеджери, студенти, школярі, держслужбовці, військові, та просто безробітні – всі ті, у кого був Інтернет.  Спочатку це була гра. В країні був президент, були міністри, були служби і комітети, всі посади обиралися відповідно до кваліфікації та навичок. Через рік нас було вже 2 мільйони. А потім раптом сталося чудо. Всі громадяни Імперії позитиву зрозуміли, що вони більше ніж  видумані персонажі, вони зрозуміли, що світ не віртуальний, що він має право на життя. В літку 2012 року ми офіційно зареєстрували партію «Цвіт нації».  А зимою 2013 року сталася революція. Влада навіть не зрозуміла чому зупинилися їх повноваження, ніхто не здогадався що віртуальний світ є реальною підготовкою до перевороту, наші люди були кругом, і в держапараті, і в міліції, і в армії, в усіх сферах держави. По суті вже тоді вся влада була в руках Цвіту нації, просто вони тоді не розуміли всієї сили їх творіння.

В один прекрасний день перестали виконуватися накази, народ просто зібрався на центральній вулиці столиці. Це було невидане до того часу видовище - близько 5 мільйонів людей з’їхалися до Києва та вийшло на Хрещатик. І в одну мить народ взяв і звільнив з посад усіх високо посадовців, депутатів, президентів та прем’єрів. Нова команда швидко втілила у життя всі ті мрії простого народу, які реалізовувалися в віртуальній країні. Віртуальний світ, віртуальна країна і досі існує, як зв'язок з нинішньою владою,  в цьому віртуальному світі державний апарат черпає мрії народу для їх реалізації.
Згадалося, як я стояв і плакав, плакав від щастя слухаючи новини, які освітлювали події зими 2013 року… плакав… тому,що не боявся мріяти, тому,що знав -  в мене з’явилося завтра. Я відчув, що все гаразд, що все буде добре. Я був щасливий. Я знав, що спочатку буде важко - будувати завжди важко. Але це розуміння давало мені сили. Я стояв, дивився на дружину, плакав, і вже не відводив очі.
Потім було все як у казці, нові зв’язки у світі. Нові цілі. Розвиток науки. Україна вивела на орбіту власну космічну станцію. Був розроблений новий принцип відтворення енергії. 7 нобелевських премій. І ще багато чого.

Почувся крик  Марійки: «Татку!!! Дивись!!!! Я стрибаю на одній нозі!!!»»» Я подивився на неї, і чомусь сказав у голос: «Мрії стають реальністю, після того як думки  перетворюються у дії». Потім були атракціони, гойдалки, сміх, доганялки і повітряний змій.

____________________________
   1У 2020 році Україна підписала угоду з Китаєм та Японією про реорганізацію та оновлення систем опалення та водопостачання. Протягом 5 років у всіх містах України було  оновлено усе обладнання та комунікації. Особливістю угоди було  те, що 50% витрат на переобладнання лягло на плечі держави, а інші 50% було компенсовано за рахунок підвищення тарифів, але підвищення цін відбувалося тільки після здійснення модернізації систем та підвищення якості комунальних послуг.